Український тиждень моди у співпраці з студією Foxall (Велика Британія) створив три короткометражні фільми – профілі окремих митців та інституцій із Києва. У фокусі проєкту – українська 3D-художниця Маша Бацій, дизайнерка Яся Хоменко та відвідувачі нічного клубу K41.
Український тиждень моди у співпраці з студією Foxall (Велика Британія) створив три короткометражні фільми – профілі окремих митців та інституцій із Києва. У фокусі проєкту – українська 3D-художниця Маша Бацій, дизайнерка Яся Хоменко та відвідувачі нічного клубу K41.
Усі три відео зосереджені навколо теми впливу війни, досліджуючи, як вона впливає на окремих людей та спільноти. Кожен фільм заглиблюється в різні аспекти цієї теми, включаючи особисті рефлексії, творчі практики та трансформацію культурних осередків, водночас висвітлюючи емоційні та матеріальні наслідки конфлікту, що триває.
Фільм 1 – “Маша”
Маша Бацій – українська мисткиня та креативна директорка, яка мешкає і працює за кордоном. Завдяки перехресним дослідженням у світі мистецтва, розкоші, моди та технологій її робота отримала міжнародне визнання за винахідливість і перспективний підхід до новітніх технологій.
Фільм про Машу передає роздуми та спогади про її дім в Україні та емоції, які з’являються, коли вона розмірковує про поточну війну. Використовуючи унікальні 3D-фільтри та моушн-графіку, цей фільм балансує на межі між яскравими меланхолійними мріями та грайливим маскуванням чогось прихованого і недосяжного. Її спогади з Лондона підкреслюють особисту ізоляцію, яка виникає через відстань та відчуженість, і те, як це посилює її почуття.
Фільм 2 – “Художниця на резиденції”
Яся Хоменко – миткиня та дизайнерка з Києва. Її культовий бренд RCR KHOMENKO був заснований у 2011 році та є піонером з апсайклінгу в Україні. З початком війни Хоменко почала приділяти більше уваги соціальній взаємодії та дослідженню можливостей реформування модної індустрії з проектом ХОМЕНКО, заснованим в 2019 році. Наразі Яся кочує з країни в країну, запрошуючи людей до колаборації зі створення унікальних виробів з їхніх речей. Зараз Яся знаходиться в Лодзі, в Центральному музеї текстиля, де намагається призвичаїтись до мобільних умов праці та адаптуватись до творчого номадичного життя.
Фільм про Ясю документує контраст між минулим і теперішнім – з одного боку, дитяча безпосередність та дурість, продиктована безпечністю та впевненістю у завтрашньому дні в Києві, з іншого – постійна боротьба з розгубленістю та обставинами у вигнанні після початку війни. У фільмі представлено серію кадрів, які повертаються в часі назад, показуючи період до і після вторгнення, а також переміщення Ясі з України до Польщі. Протягом стрічки ми бачимо, як війна роз’єднує і розриває фрагменти життя і як це впливає на тих, хто залишився з цими уламками.
Фільм 3 – ∄
∄ (відомий як К41) спочатку був нічним клубом та культурною інституцією на Подолі в Києві, в приміщенні старої пивоварні 19-го століття, яка приймала багатьох локальних та міжнародних діджеїв та вміщувала до 15 000 гостей. Зараз культурна інституція оперує як проєкт, метою якого є надання фінансової, гуманітарної та матеріально-технічної підтримки для тих, чиє життя постраждало від російського вторгнення в Україну, а також збір коштів для тих, хто захищає Україну. Зараз ∄ проводить щотижневі Community Events з безкоштовними пожертвуваннями. Усі зібрані кошти йдуть на придбання автомобілів та техніки для українських захисників на передовій.
Фільм ∄ зосереджується на житті до і після російського вторгнення. Використовуючи записи камер відеоспостереження зйомки метушливої черги, яка колись визначала нічний клуб ∄, повільні панорами та додаткові ефекти допомагають підкреслити, як швидко змінилося життя. Зафіксовані на цій, здавалося б, безневинній фотографії, речі, які колись сприймалися як належне, тепер здаються далекими спогадами, а анонімні відвідувачі не знають, що їх чекає попереду. Цей фільм є своєчасним нагадуванням про крихкість сучасного життя, а також про спільноти та людей, які від цього страждають.
Проєкт реалізовано в рамках Сезону культури Велика Британія/Україна за підтримки Британської Ради та Українського інституту.