Вони запитують: «що ми можемо зробити одне для одного» і «що означає бути вільними».

r u there? we r here — це перформанс, який створила британська режисерка Джозі Дейл-Джонс та команда молодих акторів з Маріуполя у програмі Zoom. Це було дослідження з пошуку зв’язку в часи відстані. Його прем’єра відбулася у 2021.
r u there? we r here… (2023) — це все ще заклик до зв’язку, але тепер, як ніколи раніше, це заклик бути почутими.

Виставка досліджує теми війни, втрат і гендерного насильства за допомогою слів, зображень і руху. Вона була представлена в Дептфорд Лаунж у липні 2023 року та викладена онлайн.

У 2021 році Джозі Дейл-Джонс як режисерка була учасницею резиденції Центру сучасного мистецтва «ДАХ» & «Театроманії» (Маріуполь, Україна) в рамках програми Британської Ради Taking The Stage. Після створення вистави r u there? we r here… (2021) вона продовжує співпрацювати з Центром сучасного мистецтва «ДАХ» та «Театроманією», а також з SOUNDS LiKE CHAOS та the Albany в рамках Сезону культури Велика Британія/Україна, спільного проєкту Британської Ради та Українського інституту.

Подія відбулася у межах фестивалю нових перформансів, досліджень та мистецьких проєктів Out of Harm’s Way.

Роботи митців

Нижче художники, які брали участь у проєкті, представляють себе та свої роботи.

Ляшенко Едуард, 25 років

Народився в Маріуполі, зараз живу у Фінляндії.
У Маріуполі грав у театрі, починав кар’єру фотографа. Зараз працюю на невеликому промисловому заводі.

Безпека для мене — це відчуття спокою на найближче майбутнє. Безпека — це про внутрішній стан, а не про зовнішнє середовище.

Мій проєкт є дзеркалом спогадів про дім та про один з останніх днів там.

Наталія Заблоцька, 25 років

Я виросла в українському місті Маріуполь, зараз маю прихисток в Чеській республіці.
У Маріуполі я грала в театрі і працювала хореографом. У Чехії я продовжую свою танцювальну кар’єру.

Для мене безпека — це відчуття, що ти не один, як на емоційному, так і на фізичному рівні.

Моя робота як раз про те, якою самотньою і незрозумілою для оточуючих я себе відчуваю інколи тут у чужій країні, що формує моє відчуття небезпеки.

Марія Бойко, 20 років

Народилася і виросла в Маріуполі, зараз живу в Дніпрі, Україна.
Акторка, наразі теж працюю в театрі.

З 24 лютого 2022 року мені довелося відчути на собі, що таке дійсна небезпека, тому питання безпеки для мене зараз є основним. На мою думку, безпека людини створюється звичками, до яких вона може повертатися в разі відчуття небезпеки та тривожності.

Моя робота пов’язана з тими звичками, які допомагають мені весь цей час триматися та відчувати себе в безпеці.

Клео Томпсон, 24 роки

Виросла в південно-східному Лондоні, жила в околицях Лондона. Зараз працюю музиканткою і візуальною художницею.

За останні 3 роки моє уявлення про дім сильно змінилося, і зараз я працюю над тим, щоб розвинути в собі почуття дому. Для мене безпека — це відчуття заземленості, захищеності та щастя.

Моя робота — це інсталяція, що імітує вітальню.

Інес Йордвуд-Санчес, 21 рік

Народилася в Іспанії, виросла в Лондоні.

Я мультидисциплінарна художниця, мешкаю в Лондоні. Мої роботи досліджують теми раси, ідентичності та культури.

Безпека — це будь-яке місце, яке ви називаєте домом, де вам комфортно бути собою, любити і бути коханими.

Мій проєкт досліджує безпеку через мову тіла в різних типах стосунків.

Крістін Брамвелл, 26 років

Народилася на Ямайці, виросла в районі Нью-Кросс, Лондон.

Для мене безпека — це моє право вільно і без страху пересуватися по землі.

Мій проєкт досліджує безпеку через призму надлишку в природі.

Роботу Крістін можна було побачити лише наживо.